Мене аж ніяк не хвилює проблема «Велесової Книги». Це предмет ВІРИ :)) І я не говорю про ДО-християнське язичництво. мова йде про ПОСТ-християнське язичництво.
Трошки неуважно ви прочитали текст. Тамже чітко сказано — аку роль відіграє своєрідне “вибране” язичницьких тем у творчості українських митців (Тарас Шевченко, Леся Українка, М. Вороний, П. Тичина, О. Лятуринська, О. Ольжич, О. Стефанович, О. Бердник, І. Драч, С. Пушик, М. Руденко).
Як Даждьбог на душу покладе :);)
Як Даждьбог на душу покладе :);)
Були б дуже вдячні! З етерпінням чекатимемо :)
В Юрія Андруховича є вірш «Грифон».
Мій пане, який нерозумний світ!..
Яка на румовище сходить журба!
Під небом, чорним, ніби графіт,
конаю в піску. І Грифон з герба.
З дерев погаслих кричать граки.
Я впав з коня і програв турнір.
Тепер крізь мене ростуть гілки,
пробивши в панцирі триста дір.
Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве. Я випав з гри.
З очниці з мене цвіте ромен.
Я не мав меча. То був лютий гриф.
А ту, що чекає. що ймення мої
на грифелі пише в стотисячний раз,
крилом захисти. і замовклу її
у землю сховай від облуд і образ.
Чому ж не летиш? На вологім піску
танцюєш довкіл моїх тихих рук.
І п'єш з мене довгу предвічну ріку ти,
схожий на крука. Ти майже крук.