Вітаю!
Що ж, у мене є значна кількість блогів, але в кожен з них призначений для певної мети. Якщо, наприклад, ЖЖ веду суто з того, щоб читати френдстрічку :), то блог на Політико.ком.уа існує для суто політологічних інтересів.
* * *
Так, це осінь…
Фр. Ніцше
Не Кафка, не Кравчук, не Фарадей.
Лиш тихий сумнів. Осінь, осінь, осінь…
Нормальний урбанізм, з десяток кросів.
На свято з чаркою — повільний марш ідей.
Це — світ… Це наш. Останній Колізей.
На ньому шлях — до левів і до раю.
Люби — невірну. Там, за небокраєм, —
Сілезький Ангел, Мандельштам, Мойсей.
***
Мойсею Фішбейну
… тут був Целян. Та не було весни.
Горіхи лунко тріскали у небо.
Злітала в память пишна і без тебе
Пташина душ незвінчаних. Лиш сни...
І все було отак онде цікаво.
Червоне яблуко на білому снігу.
Тут був Целян. І цілковитий звук
Упав на дно у філіжанку кави.
Тут був… Тепер і риба, і зима.
І Мюнхен знову привітав євреїв.
Святкують Боже протоієреї...
Ми те ж є «прото-». В майбуття — пітьма.
* * *
Юрію Андруховичу
Мій пане, хоч майже я крук, далебі,
Мені рідна неня — сонце на Сході.
Закінчить воно за день колобіг -
І Захід — мій татко з Хрестом Господнім!
Сягають верхів'я дерев горобці,
Вужі (наймудріші !) плазують корінням ...
Останній твій погляд на герб. А прецінь,
Я — лев і орел, а ти — прах і тління!
Нехай хоругви кидатимуть тінь,
Нехай блиск мечів для когось — осанна.
Я ж залишуся завжди на щиті,
Ти ж під щитом лицар — останній.
Ні, не лечу, твоя панна давно
Із іншим ключа знайшла — і відкрилась.
Мій пане, ти чуєш: у надрах гном
Лупає там, де золота є жила!
* * *
Так, це осінь…
Фр. Ніцше
Не Кафка, не Кравчук, не Фарадей.
Лиш тихий сумнів. Осінь, осінь, осінь…
Нормальний урбанізм, з десяток кросів.
На свято з чаркою — повільний марш ідей.
Це — світ… Це наш. Останній Колізей.
На ньому шлях — до левів і до раю.
Люби — невірну. Там, за небокраєм, —
Сілезький Ангел, Мандельштам, Мойсей.
***
Мойсею Фішбейну
… тут був Целян. Та не було весни.
Горіхи лунко тріскали у небо.
Злітала в память пишна і без тебе
Пташина душ незвінчаних. Лиш сни...
І все було отак онде цікаво.
Червоне яблуко на білому снігу.
Тут був Целян. І цілковитий звук
Упав на дно у філіжанку кави.
Тут був… Тепер і риба, і зима.
І Мюнхен знову привітав євреїв.
Святкують Боже протоієреї...
Ми те ж є «прото-». В майбуття — пітьма.
* * *
Юрію Андруховичу
Мій пане, хоч майже я крук, далебі,
Мені рідна неня — сонце на Сході.
Закінчить воно за день колобіг -
І Захід — мій татко з Хрестом Господнім!
Сягають верхів'я дерев горобці,
Вужі (наймудріші !) плазують корінням ...
Останній твій погляд на герб. А прецінь,
Я — лев і орел, а ти — прах і тління!
Нехай хоругви кидатимуть тінь,
Нехай блиск мечів для когось — осанна.
Я ж залишуся завжди на щиті,
Ти ж під щитом лицар — останній.
Ні, не лечу, твоя панна давно
Із іншим ключа знайшла — і відкрилась.
Мій пане, ти чуєш: у надрах гном
Лупає там, де золота є жила!
3 коментарі
В Юрія Андруховича є вірш «Грифон».
Мій пане, який нерозумний світ!..
Яка на румовище сходить журба!
Під небом, чорним, ніби графіт,
конаю в піску. І Грифон з герба.
З дерев погаслих кричать граки.
Я впав з коня і програв турнір.
Тепер крізь мене ростуть гілки,
пробивши в панцирі триста дір.
Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве. Я випав з гри.
З очниці з мене цвіте ромен.
Я не мав меча. То був лютий гриф.
А ту, що чекає. що ймення мої
на грифелі пише в стотисячний раз,
крилом захисти. і замовклу її
у землю сховай від облуд і образ.
Чому ж не летиш? На вологім піску
танцюєш довкіл моїх тихих рук.
І п'єш з мене довгу предвічну ріку ти,
схожий на крука. Ти майже крук.